Огромная благодарность за фото! Возврат в молодость!

Під проводом джгути - сталева струна,
Веде його струм, а в душі тиша.
Він бачив світанки та тисячі очей,
Минули мимо, поспішаючи у свій час.

Тролейбус цей - пам'ять про минулий шлях,
Коли електротранспорт почав в нас іти
Без диму, без гуркоту — світлом, струменем,
Він був стомлений, але все ж таки живий.

І нині в архіві, на фото він тут,
Як символ доріг, що назад звуть.
Тролейбус 2322, вічний мотив,
Де місто і люди, і струм - як приплив.

На лінії двадцять шостій він в строю,
Тролейбус уперто біжить по краю.
Номер на борту — дві тисячі триста двадцять два,
Історія в сталі, машина жива.

DAC-217E — легенда часів,
У нім шум вентиляторів, світ ламп і спів.
Він віз покоління крізь буденний град,
І кожен маршрут йому зустріч був рад.

Колеса стукотіли в такт рельєфу доріг,
Контактний гойдався над дахом провід.
І хай він стомився від довгих літ,
У його силуеті живе заповіт.

Тролейбус як пам'ять — без зайвих слів,
Про місто, про людей і лінії снів.
2322 — у серцях він горить,
Допоки світлина життя збереже.

Аплодую, стоячи, Олександре! Браво!