Коломия

×

Коломийська локальна залізниця

Список моделей РС, фотографій якого давно не було

Інформація

Для сполучення Коломиї з приміськими селами Печеніжин, Рунгури, Яблунів, а також нафтовими копальнями у Слободі-Рунгурській 1886 р. розпочалося будівництво парового трамваю завдовжки 25,6 км із колією 1435 мм Коломия — Слобода-Рунгурська. Будівництво тривало 7 місяців. Здійснювала його віденська контора "Lindheim & Co" під керівництвом інженера Рудольфа Матковського.

1 жовтня 1886 року було відкрито рух на ділянці Коломия — Печеніжин, а 1 грудня лінію було подовжено до станції Слобода-Рунгурська-Копальня. На лінії працювали 4 паровохи STEG, які тягнули за собою пасажирські та вантажні вагони. Вона починалася від вокзалу станції Коломия звичайної залізниці та йшла центральною вулицею міста, мала зупинку в центрі на площі Ринок, потім мостом перетинала Лозину й мала зупинку за мостом у Надвірянському передмісті. Далі прямувала через село Сопів, Печеніжин, Рунгури до копалень. Таким чином, у міських межах ця лінія мала три зупинки й мешканці використовували її як міський транспорт. На ділянці від станції Коломия-вокзал до Надвірянського передмістя і Сопова щодня виконувалось 6 рейсів, а від Коломиї до Слободи-Рунгурської — тільки три. Потяги парового трамваю ходили зі швидкістю 25 км/год, у межах міста 10 км/год. Тривалість поїздки всередині міста — від вокзалу до Надвірянського передмістя — становила 31 хвилину. Основним призначенням лінії було перевезення нафти зі Слободи-Рунгурської до нафтопереробних заводів у Коломиї та Печеніжині. Ця лінія працювала до середини 1940-х рр., її щруйновано під час Другої світової війни.

1 жовтня 1886 року було відкрито рух на відгалуженні завдовжки 7,1 км — від центру Коломиї до приміського села Щепаровці-Княждвір через Дяківці. Ця лінія зазнала сильних руйнувань під час Першої світової війни, після чого її не відновлювали. Лінію до Яблунова так і не було збудовано. Оператором обох ліній було товариство "Коломийська локальна залізниця" зі штаб-квартирою у Відні.