Про трамвайний рух у 1944 році

Поїзд лінії № 1 біля Оперного театру, 1944 р.

На початку 1944 року одеський трамвай працював нестабільно. На це, зокрема, впливали нестача палива на електростанції, важка ситуація з запчастинами, незадовільний стан колій, контактної і кабельної мережі. Відомо про роботу наступних маршрутів у період з січня по березень: 2, 6, 10, 12, 13, 18, 20, 29. 29 лютого 1944 р. «Одеська газета» повідомила, що після технічної перерви було відновлено рух на головних лініях. Проте, з розпоряджень за службою руху, відомо про роботу лінії № 10 25 лютого, а лінії № 13 — 27 лютого [1]. Можливо, під «головними лініями» малися на увазі №№ 2 та 12 в центрі міста, про роботу яких у лютому наразі немає інформації. Зрештою, з 23 березня трамвайний рух було зупинено остаточно [2]. Останнім керівником дирекції трамваю примарії Одеського муніципалітету був Д. А. Ястржембський.

10 квітня 1944 року, внаслідок Одеської наступальної операції, що тривала з 26 березня, місто знову опинилося під контролем радянської влади. Вже наступного дня була розпочата інвентаризація майна трамвайного тресту. З жовтня 1941 року по квітень 1944-го два пасажирських депо з трьох були ушкоджені, вантажне відділення депо «Слобідка» згоріло, а значну частину устаткування, трамвайних вагонів, колій, контактної та кабельної мережі было вивезено до Румунії. Майно, що залишилось в Одесі, переважно знаходилось у непридатному стані. Ці обставини унеможливили поновлення руху навесні 1944 року, проте підготовчі роботи почались вже у перші місяці після повернення радянської влади. Трамвайний трест очолив С. С. Дяченко.

В середині червня окремі ділянки колій були вже готові для здійснення вантажного руху. Через численні ушкодження контактної мережі, а також нестачу придатних моторних вагонів у вантажному депо, директором тресту було прийняте рішення про використання мотовозів (розпорядження № 1 від 15.06.1944). 17 червня вантажний рух було відновлено. З 22 липня мотовози також долучались до перевезення пожежних резервуарів до різних районів міста з метою створення запасу води на випадок авіаудару.

На початку липня завершились роботи по відновленню пасажирського руху на лініях №№ 1 та 12, а з 6 липня було розпочату їхню регулярну експлуатацію. 19 липня також було поновлено рух лінії № 6 на Пересипу. Вартість проїзду складала 30 копійок за тарифну дільницю, а червоноармійці та школярі мали можливість придбати пільговий квиток за 15 копійок. Героям та орденоносцям СРСР, депутатам Верховної Ради СРСР, радянських республік, обласної та міської ради Одеси, а також дітям дошкільного віку (у супроводі дорослих) було надано право безкоштовного проїзду. Через брак придатних моторних вагонів на тлі загальної перевантаженості мережі було сформовано поїзди з одного моторного та двох причіпних вагонів на лініях №№ 6 та 12. Окрім загального та пільгового тарифів також діяв багажний (1 карбованець), але надмірна заповненість одеських трамваїв унеможливлювала його використання. Впродовж 1944 року тарифи декілька разів змінювались. З 26 листопада вони становили 40 копійок загальний та 20 копійок пільговий, а перевезення багажу — цілих 2 карбованці. З 15 грудня було скасовано пільгові квитки, а вартість проїзду — зменшено до 20 копійок. Цей тариф існував до 1946-го року.

Тим часом тривали роботи по відновленню колій в інших районах міста. Лінії №№ 2, 15, 18, 21 и 29 були готові до службового руху ще в липні, але наразі не вдалося з'ясувати, чи всі вони почали до кінця року перевозили пасажирів. Наразі з цього переліку вдалося підтвердити маршрут № 18. А вже наступного року кількість маршрутів збільшилась до десяти (окрім маршруту № 1, який протягом року припинив роботу), трамвай повернувся в Аркадію, на Слобідку, Ближні та Дальні Млини і (тимчасово) на Заставу II.

У другій половині 1944 року трамвайний рух залишався нестабільним через аварії на підстанціях, падіння напруги та незадовільний стан рейок. Для вантажних та службових перевезень на лініях без пасажирського руху було влаштовано цільову подачу струму на кожний рейс. Окремою проблемою стало те, що наприкінці року стіна зруйнованого районного відділку міліції (колишньої Херсонської дільниці) почала відхилятися в бік кінцевої зупинки «вулиця Пастера», і 13 грудня кільце було закрите до повного демонтажу небезпечної будівлі. Наступного року рух маршрутом № 1 було зупинено повністю, і він поновився лише у липні 1946-го року. Загалом, впродовж 1944 року трамвай перевіз 160 тисяч пасажирів у перші три місяці та 2743 тисячі в другому півріччі, що сумарно складає близько 1,27% від показника за 1940-й рік.

Джерела

Державний архів Одеської області:
 1. Розпорядження за службою руху, 20.01.1944–30.03.1944 (ДАОО, ф. Р-2292, оп. 1, спр. 352)
 2. Розпорядження директора одеського трамваю, 03.01.1944–25.03.1944 (ДАОО, ф. Р-2292, оп. 1, спр. 322).
 3. Розпорядження за ОТТУ за 1944-й год (ДАОО, ф. Р-56, оп. 5, спр. 1).
 4. Звіт ОТТУ за 1944-й рік (ДАОО, ф. Р-56, Оп. 5, спр. 5).
 5. Рішення Одеського Міськвиконкому № 640 від 18.07.1944 (ДАОО, ф. Р-1234, оп. 7, спр. 130, арк. 42).

Архів КП «ОМЕТ»:
 6. Акти інвентаризації майна трамвайного тресту станом на 11 квітня 1944 р.
 7. Звіт ОТТУ за 1945-й рік.
 8. Звіт ОТТУ за 1946-й рік.